Бібліографічне групування – об’єднання бібліографічних записів у групи за заздалегідь визначеними ознаками. Бібліографічні записи об'єднують у розділи, підрозділи, рубрики, підрубрики, за переліком у «Змісті» бібліографічного посібника. Способи групування бібліографічних записів визначають на етапі розроблення проспекту бібліографічного посібника.

Від правильного групування залежить зручність пошуку документів, оптимальна ефективність використання бібліографічного посібника. Розрізняють формальні (за зовнішніми ознаками), змістові (за тематикою документів), змішані (формально-змістові) та рекомендаційні способи групування.

До формальних способів групування відносяться алфавітне (абеткове), хронологічне, топографічне групування, за видами видань, місцем зберігання тощо. Алфавітне (абеткове) групування – це групування бібліографічних записів за алфавітом (абеткою) прізвищ авторів та (або) назв документів. Хронологічне групування – розташування бібліографічних записів за датами видання документів. У межах хронологічної рубрики (одного року) їх розміщують, як правило, за абеткою. Цей спосіб групування дає змогу простежити становлення та еволюцію документного потоку з певної теми або за певний історичний період. Хронологічний спосіб групування застосовано в «Друкованому зведеному каталозі україномовної книги державних бібліотек та музеїв України 1798–1923» (НПБУ). При топографічному групуванні бібліографічні записи розміщуються за місцем видання документів в алфавітній послідовності місць видання чи за адміністративним поділом. Таке групування дає змогу відобразити документи, видані на території певного регіону. Типологічне групування – це групування бібліографічних записів за типологічними ознаками документів, що відображаються в бібліографічному посібнику (за видами видань, жанрами літератури та ін.). У покажчиках періодичних видань виділяють розділи «Журнали», «Газети», «Бюлетені»; у покажчиках образотворчих видань  –  «Плакати», «Альбоми», «Листівки» тощо. У покажчиках художньої літератури часто групують матеріали за розділами «Проза», «Поезія», «Драматургія» та ін. Можна виокремлювати розділи  за знаковою природою документів (текстові, нотні, картографічні, образотворчі видання), періодичністю (неперіодичні, періодичні, продовжувані видання) тощо. Для групування бібліографічних записів можна обирати й інші формальні ознаки документів, наприклад: назви видавництв, серій, мова видання, номер видання (для стандартів) та ін.

Серед змістових способів групування розрізняють систематичне, тематичне, предметне. Систематичне групування – групування бібліографічних записів за розділами певної схеми класифікації документів (УДК, ББК, галузеві наукові класифікації ін.). Для систематичного групування характерний ієрархічний спосіб співвідношення розділів і підрозділів, рубрик і підрубрик, розміщення їх у певному порядку від вищого до нижчого, а також певна логічна послідовність розділів. Схема класифікації надає додаткову інформацію, дає можливість наочно побачити зв'язки між окремими питаннями та розділами. Прикладами бібліографічних посібників із систематичним групуванням є державні бібліографічні покажчики України «Літопис книг», «Літопис журнальних статей» та ін.; покажчик бібліографічних посібників «Метабібліографія України»  (НПБУ), в яких матеріали згруповано у відповідності з УДК. Різновидами систематичного групування можна вважати історико-хронологічне і географічне групування. Історико-хронологічне групування – розміщення записів за розділами, що визначаються за історичними періодами, про які йдеться в документах, і розташовують їх у хронологічній послідовності, відповідно до прийнятої в історичній науці періодизацією. Географічне групування – групування за розділами, що визначені за назвами географічних об'єктів, котрим присвячено зміст документів, і що розташовані відповідно до прийнятої в географічній науці послідовності. Тематичне групування – об’єднання бібліографічних записів у групи відповідно до певних тем, розміщених у логічній послідовності. Тематичне групування подібне до систематичного групування, але на відміну від систематичного не ставить за мету всебічно розкрити зміст певної галузі знань чи галузей, має більш мобільну структуру. Найчастіше застосовується в посібниках комплексної багатогалузевої тематики або в посібниках, що відображають актуальні теми, нові наукові напрями, і не мають стабільної апробованої схеми класифікації. Теми розділів визначаються залежно від завдань бібліографічного посібника, його цільового і читацького призначення. Предметне групування – групування бібліографічних записів за окремими предметними рубриками, що розташовуються в алфавітній послідовності. Предметна рубрика – це коротке словесне визначення предмета та (або) аспекту його розгляду, котре характеризує зміст, призначення і форму документів. Предметне групування застосовується, головним чином, у посібниках вузькогалузевої тематики, зокрема, у покажчиках із галузей медицини, сільського господарства тощо. Найчастіше таке групування зустрічається у допоміжних покажчиках до видання.

Змішане (формально-змістове) групування передбачає групування бібліографічних записів водночас за формальними та змістовими ознаками. До нього відноситься персональне групування – об'єднання бібліографічних записів за персональними рубриками (персональними гніздами). Його застосовують у біобібліографічних і персональних посібниках. У межах персональної рубрики розташовуються бібліографічні записи як за формальною ознакою – прізвище автора, його твори в алфавітному порядку, так і за змістовою – твори про певного діяча. Персональні рубрики (розділи) можуть бути розташовані за абеткою персоналій чи за хронологією дат життя та діяльності осіб, про яких йдеться.

Рекомендаційне групування є найскладнішим видом групування, оскільки на відміну від інших, має оцінювальний характер, тобто записи розташовуються з урахуванням новизни, цінності, корисності інформації, що рекомендується.

Різні способи групування (формальні, змістові, змішані) застосовуються при розміщенні бібліографічних записів у межах найдрібнішої рубрики посібника, тобто розділу, який більше не поділяється на підрозділи і підрубрики.

До змістових способів належить розташування бібліографічних записів за ступенем значення документа (коли виділяють документи найважливіші для вивчення теми); за ступенем доступності документа (від простого до складного); за ступенем узагальнення матеріалу (від загального до часткового). Змістові способи групування здебільшого використовують при підготовці бібліографічних оглядів.

Формальні способи  передбачають алфавітне чи хронологічне (за датами видання документів у прямій чи зворотній хронології) розташування бібліографічних записів.

До змішаних належать: розташування всередині персональної рубрики, якщо вона не поділена на підрозділи (спочатку подають видання певного автора, а потім літературу про нього), і розміщення в межах рубрики на початку найважливіших документів, а потім усіх інших в алфавітному порядку або в хронологічній послідовності.

У межах одного посібника можливе застосування різних способів групування. Їх вибір обумовлюється особливостями документів або потребами споживачів інформації.

Короткий термінологічний словник із бібліографознавства та соціальної інформатики / Швецова-Водка Г. М. та ін. – К. : Книжк. палата України, 1998. – 116 с.; 

Швецова-Водка Г. М. Вступ до бібліографознавства : навч. посіб. – К. : Кондор, 2004. – 217 с.;

Женченко М. Загальна і спеціальна бібліографія : навч. посіб. для студентів ВНЗ. – К. : Вид-во «Жнець», 2011. – 225 с.